Україна в роки Великої Вітчизняної Війни

60.00грн.

Скачати курсову роботу

Категорія:

Product Description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗЕМЛІ УКРАЇНИ В ПЛАНАХ НІМЕЧЧИНИ ТА СРСР 7
1.1. Початок Великої Вітчизняної Війни та військова готовність України 7
1.2. Діяльність ОУН після приходу радянської влади 12
РОЗДІЛ 2. НАПАД НІМЕЧЧИНИ НА РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ 15
2.1 Україна в планах „блискавичної війни” 15
2.2 Напад Німеччини та відступ радянських військ з території Західної України 18
РОЗДІЛ 3. ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА НАСЛІДКИ ВІЙНИ 26
3.1 Корінний перелом у ході війни та початок визволення України 26
3.2 Завершення війни та повне визволення території України 31
ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 40
ДОДАТКИ

ВСТУП

Наприкінці 30-х років Версальсько-Вашингтонська система, не витримуючи натиску міцніючої Німеччини та її сателітів, починає тріщати по всіх швах. За цих умов українське питання поступово висувається на одне з чільних місць у міжнародній політиці. Напередодні Другої світової війни роз’єднаність українських земель, їхнє перебування у складі чотирьох держав, що мали різний соціально-політичний устрій, були важливим дестабілізуючим чинником політичного життя Європи. Це робило українське питання клубком серйозних суперечностей, а «українську карту» – серйозним козирем у великій дипломатичній грі.
Українське питання у вузькому розумінні – це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому – це питання про умови і механізм возз’єднання українських земель та створення власної української державності.
Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи країн, зацікавлених у вирішенні українського питання. Перша група – СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина – країни, до складу яких входили українські землі, їхня основна мета – втримати вже підвладні землі й приєднати нові. Друга група – Англія, Франція І частково США (тобто країни – творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. Третя група – Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 р., домагалася повернення Закарпатської України. Драматизм ситуації полягав у тому, що багатомільйонний український народ самостійно не міг вирішити українського питання. Все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити. – Ініціатором рішучих дій у вирішенні українського питання напередодні Другої світової війни стала Німеччина, Через декілька місяців після приходу фашистів до влади – у березні–травні 1933 р. – Розенберг здійснює напівофіційні візити до Локарно і Лондона, де під час таємних нарад з італійськими та англійськими політичними діячами обґрунтовує «план поділу Росії шляхом відриву від Рад України», Уже в червні 1933 р. на міжнародній економічній і фінансовій конференції у Лондоні відкрито висувається вимога про передачу гітлерівцям України «для раціональнішого використання цієї родючої території». Ця вимога міститься у меморандумі, проголошеному главою німецької делегації Гугенбергом. І хоча у відповідь на радянську ноту з цього приводу німецька сторона заявила, що зазначені в меморандумі твердження належать особисто Гугенбергу і не погоджені з урядом, – це був тільки дипломатичний маневр. Українські орієнтири стають дедалі чіткішими у фашистських планах зовнішньополітичної експансії. У 1936 р., виступаючи в Нюрнберзі на з’їзді нацистської партії, Гітлер заявив, що якби завоювати Україну, Урал і Сибір, то «кожна німецька господарка відчула б, наскільки її життя стало легшим».
Актуальність теми. Українське питання активно застосовувалося для заспокоєння західних держав. Так, у розмові з одним високопоставленим представником правлячих кіл Англії в Берліні в травні 1936 р. Герінг підкреслив: «Ми вам гарантуємо, що… ніколи на вас не нападемо. Захопивши Україну, ми раз і назавжди встановимо економічну рівновагу і тим самим не тільки захистимо Європу від більшовизму, але й розв’яжемо всі проблеми, які стоять тепер перед Німеччиною». Очевидно, рішуча позиція (значною мірою імітаційна) Гітлера в українському питанні на цьому етапі була зумовлена не стільки конкретними стратегічними планами щодо України, скільки тактичними цілями. По-перше, Німеччина намагалася зробити поступливішою позицію Англії і Франції при вирішенні європейських справ. І мета була досягнута: політика «умиротворення» – логічний результат чітко проголошеної орієнтації німецької експансії на схід. По-друге, українське питання дало змогу Гітлеру приховати справжній західний напрямок основного удару на початку Другої світової війни.
Проблему України в роки Великої Вітчизняної Війни досліджували такі вчені, як Аркас М. М., Болей П. Р., Борисенко В. Й., Коваль М. В., Крип’якевич І. П., Субтелъний О. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є світові політичні та військові стосунки в 1939-1945 рр.
Предметом дослідження є військово-політичні плани Німеччини та СРСР стосовно України та їх впровадження в 1939-1945 рр.
Мета дослідження полягає в характеристиці участі України у ВВВ. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати початок Великої Вітчизняної Війни та військову готовність України;
2. Коротко охарактеризувати діяльність ОУН після приходу радянської влади;
3. Визначити особливості визволення території України;
4. Проаналізувати Україну в планах „блискавичної війни”;
5. Дати характеристику нападу Німеччини та відступу радянських військ з території Західної України;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
5. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему..
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про місце України у ВВВ в 1939-1945 рр.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Україна в роки Великої Вітчизняної Війни”

16 − two =