.

Соціально-педагогічні умови ефективності роботи з дітьми групи ризику

60.00грн.

Скачати курсову роботу

Категорія:

Product Description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОВЕДІНКА ДІТЕЙ «ГРУПИ РИЗИКУ» ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Теоретичний аналіз поведінки дітей «групи ризику « у вітчизняній та зарубіжній педагогіці
1.2 Характеристика причин появи дітей „групи ризику”
1.3 Категорії дітей „групи ризику”
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ АНАЛІТИКО-ДІАГНОСТИЧНОЇ ТА КОРЕКЦІЙНОЇ ФУНКЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЕФЕКТИВНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ „ГРУПИ РИЗИКУ”
2.1 Сутність соціально-педагогічної діагностики поведінки дітей „групи ризику”. Алгоритм діагностичної технології
2.2 Консультування в процесі діяльності соціального педагога з дітьми „групи ризику”
2.3 Соціально-педагогічна допомога дітям „групи ризику” у навчальних закладах та сім’ї
2.4 Сутність охоронно-захисної функції соціально-педагогічної діяльності. Соціально-педагогічний захист дітей
РОЗДІЛ III. РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ І КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1 Соціальна і соціально-педагогічна профілактика. Просвітницько-консультативна діяльність соціального педагога
3.2 Поняття реабілітації. Завдання і принципи реабілітації дітей „групи ризику”. Роль реабілітаційної служби навчально-виховного закладу
3.3 Соціально-педагогічна корекція: мета, принципи, завдання і зміст роботи соціального педагога з дітьми „групи ризику”
3.4 Соціально-педагогічні технології роботи з сім’ями де виховуються діти „групи ризику”
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбало в останні роки масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів.
Пояснити причини, умови і фактори, що детермінують це соціальне явище, стала насущною задачею. її розгляд припускає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії «норма» (соціальна норма) і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому і суспільстві, яке стрімко розвивається, відповідь на це питання більш-менш ясне. Соціальна норма – це необхідний і відносно стійкий елемент соціальної практики, що виконує роль інструмента соціального регулювання і контролю.
Соціальна норма знаходить своє втілення (підтримку) у законах, традиціях, звичаях, тобто у всьому тому, що стало звичкою, міцно ввійшло в побут, у спосіб життя більшості населення, підтримується суспільною думкою, відіграє роль «природного регулятора» суспільних і міжособистісних відносин.
Але в реформованому суспільстві, де зруйновані одні норми і не створені навіть на рівні теорії інші, проблема формування, тлумачення і застосування норми стає надзвичайно складною справою.
Звичайно, українське суспільство не може довго залишатися в такому положенні. Девіантна поведінка значної маси населення втілює сьогодні найбільш небезпечні для країни руйнівні тенденції.
Актуальність теми. Підлітковий вік – це період розвитку дітей від 11-12 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові учнів 5-9 класів. Особливе місце підліткового періоду в циклі дитячого розвитку відображено в таких його назвах – «важкий», «критичний», «перехідний». Така оцінка зумовлена, по-перше, багатьма очевидними якісними змінами, що відбуваються в цьому віці, які нерідко носять характер докорінної зміни попередніх особливостей, інтересів і стосунків дитини. Це може відбуватись за порівняно короткий час, часто буває несподіваним і надає процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. По-друге, зміни, що відбуваються, нерідко супроводжуються, з однієї сторони, появою у підлітка значних суб’єктивних труднощів різного характеру, а з іншої – труднощів у його вихованні: підліток не підкоряється впливам дорослих, у нього з’являються різноманітні форми непослуху, опору і протесту (впертість, грубість, негативізм, замкненість).
Підлітковий вік – це найважчий і найскладніший із усіх періодів, що проходить дитина, це період становлення особи. Цей вік характеризується наявністю найрізноманітніших соціальний педагогічних проблем і труднощів, які частіше за все витісняються у зв’язку із страхом усвідомлення.
Тривожним симптомом є зростання числа підлітків з девіантною поведінкою, що виявляється в асоціальних, конфліктних і агресивних вчинках, деструктивних і аутодеструктивних діях, відсутності інтересу до навчання, адиктивних тенденціях і т.д.
Підлітковий вік називають ще перехідним, тому що він характеризується переходом від періоду дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Підліток одночасно і дитина, і дорослий, а, точніше, вже не дитина і ще не дорослий. Перехід від дитинства до дорослості складає основний зміст і специфічну відмінність усіх сторін розвитку в цей період -фізичного, розумового, морального, соціального та духовного.
Проблему соціально-педагогічних умов ефективності роботи з дітьми „групи ризику” досліджували такі вчені, як Беличева С.А., Бовть О.Б., Немов P.C., Овчарова P.B., Пелеха ЮЛ., Сіданіч І.В. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є девіантна поведінка підлітків.
Предметом дослідження є соціально-педагогічна допомога девіантним підліткам.
Мета дослідження полягає в характеристиці соціально-педагогічних умов ефективності роботи з дітьми „групи ризику”. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати причин появи дітей „групи ризику”;
2. Визначити сутність соціально-педагогічної діагностики поведінки дітей „групи ризику” та алгоритм діагностичної технології;
3. Проаналізувати роль консультування і соціально-педагогічної допомоги в процесі діяльності соціального педагога з дітьми „групи ризику”;
4. Дати характеристику соціальній і соціально-педагогічній профілактиці, реабілітації та соціально-педагогічній корекції;
5. Коротко охарактеризувати соціально-педагогічні технології роботи з сім’ями де виховуються діти „групи ризику”;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Емпіричний: бесіда, спостереження, анкетування для практичної частини роботи.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод аналізу. Даний метод полягає у загальному вивчені предмету, його осмислені.
5. Метод синтезу. Суть цього методу полягає у вивчені предмета в цілісності.
6. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему..
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про соціально-педагогічні умови ефективності роботи з дітьми „групи ризику”.
Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядається поведінка дітей «групи ризику» як соціально-педагогічна проблема.
У другому розділі аналізуються технології реалізації аналітико-діагностичної та корекційної функцій соціально-педагогічної діяльності в умовах ефективної роботи з дітьми „групи ризику”.
У третьому розділі характеризується роль соціально-профілактичної і корекційно-реабілітаційної функцій соціально-педагогічної діяльності
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Соціально-педагогічні умови ефективності роботи з дітьми групи ризику”“

3 × two =