.

Правовий статус фізичної особи як субєкта цивільного права

60.00грн.

Скачати курсову роботу

Категорія:

Product Description

Невмержицька Ганна Вікторівна
Правовий статус фізичної особи як суб’єкта цивільного права

Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика правового статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права:
1.1. поняття фізичної особи як суб’єкта цивільного права;
1.2. правоздатність і дієздатність фізичної особи.
Розділ 2. Зміст правового статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права:
2.1. особисті немайнові права фізичної особи яке суб’єкта цивільного права;
2.2. майнові права фізичної особи як суб’єкта цивільного права.
Висновки
Список використаної літератури

Вступ
Актуальність. Цивільне право – одна із провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних, юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземних держав та інших суб’єктів права. Протягом свого життя ми не часто вступаємо у відносини з кримінальним, кримінально-процесуальним, адміністративним правом, однак з цивільним правом наш життєвий уклад пов’язаний дуже тісно. Кожен день ми купуємо в магазинах продукти харчування, користуємося транспортом, здійснюємо підприємницьку діяльність, позичаємо гроші, приватизуємо квартири, видаємо довіреності тощо. Крім того, кожному із нас від народження належать особисті немайнові права, які встановлені Конституцією та законами України. Кожен з нас вимагає поваги до його честі та гідності, збереження таємниці сімейного та особистого життя, підтримання на належному рівні своєї ділової репутації. Всі ці особисті немайнові права та суспільні відносини, пов’язані з матеріальними благами, і регулює цивільне право.
Тому значення цивільного права та його інститутів в житті кожної людини, індивіда, кожної організації та суспільства в цілому надзвичайно велике. Воно є юридичною основою духовного та матеріального забезпечення життєдіяльності людей. Саме цим пояснюється пильна увага юристів до цивільного права з найдавніших часів і до наших днів.
В загальній шкалі людських цінностей сама людина, як і її права, займають центральне місце і домінують над всіма іншими. Їх пріоритет і значимість безспірні, роль, призначення очевидні. Такий «людський вимір» – наріжний камінь будь-яких суспільних перетворень, вирішення глобальних та поточних завдань, проведення можливих реформ, розробки важливих державних програм. Саме з позиції цінності людської особистості та прав людини оцінюються сьогодні всі події та процеси, які мають місце в цілому світі та в нашій країні зокрема.
В будь-якому демократичному утворенні правовий статус фізичної особи, її права та свободи, а також її обов’язки, складають важливий суспільно-політичний інститут, який виступає об’єктивним виміром досягнень даного суспільства, показником його зрілості, цивілізованості. Даний інститут є засобом доступу особи до духовних та матеріальних благ, механізмів влади, законних форм волевиявлення, реалізації своїх інтересів. Одночасно це незаперечна умова удосконалення самого індивіда, стабілізації його статусу, власної гідності.
Незаперечним є той факт, що права людини мало проголосити, їх потрібно ще реалізувати в життя. І це найбільш важке завдання. В умовах виникнення в країні глибокого економічної, політичної та духовної кризи даний інститут зазнав серйозних випробувань. З однієї сторони, суспільство нарешті усвідомило необхідність реалізації суб’єктивних прав, їх цінність, а з другої – воно поки що не в змозі забезпечити їх повну та гарантовану реалізацію.
Це означає, що варто розрізняти теорію та практику прав людини. Їх легко задекларувати на папері, проте важко реалізувати в життя. Якщо раніше права людини порушувалися тоталітарним режимом, то на даний час вони страждають від війни законів, анархії, кримінальних порушень, руйнівних конфронтаційних процесів в державі. Можна стверджувати, що права людини не являються забезпеченими на сто відсотків в кожній державі, проте в нашій державі проблема їх реалізації стоїть дуже гостро.
Проблема людини, фізичної особи як суб’єкта права, її правосуб’єктності та прав людини в усі часи була важливою складовою розвитку людства, набуваючи характерних для різних епох філософських, релігійних або етичних елементів. Саме в цей час проблема прав людини знайшла відображення в багатьох міжнародно-правових документах.
Для вирішення складних завдань, що постали перед сучасною українською державою, необхідна складна і тривала робота, подолання стереотипів. Формування нової правової свідомості, без чого неможливо створити атмосферу поваги до людини, її прав та інтересів. Є очевидним той факт, що забезпечення гідного правового статусу фізичної особи в суспільстві, реалізація та захист прав людини стає необхідною умовою виживання суспільства в цілому та фактором забезпечення його стійкого розвитку.
Адже призначення права і полягає в упорядкованості природно-соціального життя людини як автономної особистості.
Проте на даному етапі розвитку українського суспільства загалом склалася парадоксальна ситуація, коли у окремих сферах регулювання суспільних відносин законодавство значно випереджає стан юридичної науки та рівень готовності правозахисної сфери до практичного застосування цих норм. В інших сферах законодавче регулювання відсутнє, хоча розроблені окремі прогресивні теоретичні конструкції, які потребують вже сьогодні практичного втілення на рівні законодавчих положень.
Особливу увагу в контексті вищезазначеного привертають питання, які стосуються змісту окремих особистих немайнових прав людини. Фізична особа може бути власником, підприємцем, продукувати матеріальні та нематеріальні блага, тобто реалізовувати свої майнові права, лише в тому разі, коли вона матиме сприятливі для життя умови. Регулювання Цивільним кодексом особистих немайнових відносин, які не пов’язані з майновими, в колишньому СРСР розпочалося близько 30 років тому і зводилося основним чином до забезпечення захисту честі, гідності та ділової репутації. Тривалий час коло особистих немайнових відносин, які перебували у сфері регулювання цивільного права, було гранично вузьким. У зв’язку з прийняттям нового Цивільного кодексу до предмета регулювання цивільного права було внесено широке коло особистих немайнових відносин, які не пов’язані з майновими. Це поставило нові завдання перед цивілістикою: дослідити сутність особистих немайнових відносин, виявити їх ознаки, особливості виникнення та здійснення.
З’ясування змісту цих найважливіших прав та формулювання поняття окремих особистих немайнових прав сприятиме повнішому уявленню про механізм здійснення цих прав та розв’язання проблем, які виникають або можуть виникнути в найближчому часі в цій сфері.
Потреба у проведенні запропонованого дослідження зумовлена і тим, що на сьогодні немає комплексних теоретичних досліджень, які характеризують фізичну особу як суб’єкта цивільного права. Актуальність теми дослідження полягає також в необхідності встановлення єдиної системи правових категорій та формування на цій основі єдиного правового режиму здійснення особистих немайнових та майнових прав фізичної особи.
Важливість наукового дослідження зумовлена і необхідністю розробки окремих законодавчих положень задля покращення нормативно-правового регулювання фактично існуючих та потенційно діючих відносин, пов’язаних із правовим статусом фізичної особи як суб’єкта права.
Тому, дослідження правового статусу фізичної особи як суб’єкта права, аналіз зв’язків та суперечностей між теорією цивільного права, існуючим законодавством з цього питання та практикою його застосування повинні бути спрямованими на удосконалення та підвищення ефективності законодавчого регулювання вказаних питань та зменшення кількості випадків його неправильного застосування на практиці.
Правильне вирішення проблем правового регулювання правового статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права є визначальним чинником дотримання законності та правопорядку в нашій країні, визначеності і стійкості цивільно-правових відносин.
Мета роботи. Викладене вище зумовлює мету даної роботи, яка полягає в дослідженні правового статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права, самого поняття “фізична особа”, її право- та дієздатності, а також природи особистих немайнових та майнових прав фізичної особи та їх окремих видів, а також в дослідженні та розв’язанні проблем законодавчого регулювання вказаних питань та подання на основі цього пропозицій їх вирішення.
Завдання роботи. Для досягнення мети роботи потрібно вирішити ряд наступних завдань:
• дослідити зміст поняття “фізична особа”;
• дослідити історичний розвиток правового статусу фізичної особи як суб’єкта права;
• виділити елементи правового статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права;
• окреслити та проаналізувати поняття правоздатності фізичної особи та його основні ознаки;
• окреслити та проаналізувати поняття дієздатності фізичної особи та його основні ознаки та виділити основні елементи вказаної правової категорії;
• дослідити поняття “правосуб’єктність” фізичної особи;
• дати визначення особистим немайновим правам фізичної особи, характеристику їх окремих видів, виділити способи їх реалізації та захисту;
• дати визначення майновим правам фізичної особи, характеристику їх окремих видів;
• визначити відмінності між особистими немайновими та майновими правами фізичної особи;
• запропонувати шляхи вирішення проблем правового регулювання правового статусу фізичної особи як суб’єкта права та напрямки його вдосконалення.
Об’єкт дослідження. Об’єктом даного дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають з правового регулювання статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є система вітчизняних та зарубіжних нормативно-правових актів, що регулюють правовий статус фізичної особи, її особисті немайнові та майнові права, практика їх застосування, загальна та спеціальна наукова література з даних питань, а також наукові конструкції і положення, що присвячені правовому статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права.

Методи дослідження. При написанні даної роботи використовувалися загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Серед використаних загальнонаукових методів варто виділити діалектичний метод, який використовувався для сприйняття та розуміння таких правових явищ як фізична особа, право- та дієздатність, права та обов’язки фізичної та їхні різноманітні види у системній взаємообумовленості.
Серед спеціально-наукових методів використані наступні: структурно-функціональний, формально-догматичний, порівняльно-правовий, історичний методи. Названі методи наукового дослідження використовувались у їх єдності з урахуванням особливостей кожного окремо через їх тісний зв’язок та взаємодоповнення.
Структурно-функціональний метод було використано при дослідженні місця фізичної особи серед суб’єктів цивільного права, положення правосуб’єктності в її правовому статусі. Також даний метод було використано при дослідженні окремих видів особистих немайнових та майнових прав фізичної особи, їх порівнянні та систематизації.
Формально-догматичний метод використано для дослідження правових проблем, які виникають при реалізації правового статусу фізичної особи на практиці. За допомогою даного методу здійснено обробку правового матеріалу, який стосується досліджуваної теми в законодавстві України. Також за допомогою даного методу були досліджені окремі проблеми правового регулювання правового статусу фізичної особи та подані пропозиції для їх вирішення та полегшення правильного застосування таких законодавчих норм на практиці.
Метод порівняльно-правового дослідження використано при порівнянні окремих положень українського та російського законодавства, яке стосується досліджуваної теми, дослідження норм римського права з вказаних питань, для порівняння та виявлення подібних та відмінних ознак в окремих правових категоріях та поняттях, які стосуються правового статусу фізичної особи, таких як, наприклад, особистих немайнових та майнових правах. За допомогою даного методу розкрито правову сутність деяких положень про правовий статус фізичної особи Російської Федерації, виявлено окремі переваги та недоліки даного законодавства та вказано конкретні можливості перейняття позитивного досвіду в українське законодавство.
Також в процесі написання було використано історичний метод. Даний метод використовувався при дослідженні правового статусу фізичної особи в римському праві різних періодів, виникнення та розвитку особистих немайнових та майнових прав в зарубіжних країнах та в Україні.
Джерельна база. Для дослідження теми та виконання поставлених завдань було проаналізовано ряд нормативних джерел, а саме: Конституцію України, Цивільний кодекс України, Цивільний кодекс УРСР 1963 року, ряд підзаконних нормативно-правових актів. Цивільний кодекс України є головним джерелом вивчення правового статусу фізичної особи як суб’єкта цивільного права, так як складає основну нормативну базу їх функціонування.
Теоретичну основу дослідження складають праці вчених-юристів, наукові статті, які присвячені досліджуваній темі. Матеріали, що стосуються поняття фізичної особи, співвідношення понять людина, особа, громадянин, право- та дієздатності фізичної особи почерпнуто з праць відомих вітчизняних дослідників вказаних питань, таких як О. В. Дзера, Н.С. Кузнецова , Є. О. Харитонов, Н.О. Санхіаметова , З.В. Ромовська , О.Ф. Скакун , Я.М. Шевченко . Також в даній роботі було використано наукові праці зарубіжних дослідників, таких як Ю.С. Гамбаров , С.М. Братусь , С.А. Муромцев , І.А. Покровський , О. С. Іоффе , А. П. Сергєєв, Ю. К. Толстий , Є. А. Суханов .
Аналізуючи наукову літературу, в якій розкривається досліджувана в даній роботі тема, можна зробити висновок, що, попри свою актуальність, дана тема все ж таки недостатньо досліджена у вітчизняній та зарубіжній цивілістичній науці. У своїх працях автори лише фрагментарно торкаються вказаних питань або виходять з інших ідеологічних засад, а тому результати їх дослідження мають дискусійний характер, залишаючи вказане питання відкритим.
Структура роботи. Дана робота складається з вступу, двох розділів та висновків. В розділі першому, відповідно до його поділу на окремі підрозділи, досліджуєтеся поняття фізичної особи як суб’єкта цивільного права та її право- і дієздатність.
В другому розділі досліджено особисті немайнові та майнові права фізичних осіб, їх особливості, відмінності та окремі види.
У висновках узагальнено тему дослідження та викладено наукові і практичні результати, одержані в ході роботи.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Правовий статус фізичної особи як субєкта цивільного права”“

4 × two =