Показання свідка як джерело доказування в кримінальному процесі

20.00грн.

Скачати курсову роботу

Категорія:

Product Description

Зміст

Вступ

Розділ 1. Показання свідка в системі джерел доказів в кримінальному процесі:
1.1. Предмет доказування.
1.2. Поняття показань свідка та їх місце серед інших джерел доказів.

Розділ 2. Правовий статус свідка у кримінальному процесі.

Розділ 3. Допит як спосіб одержання показань свідка.

Висновки.

Список використаних джерел та літератури.

Вступ
Проголошення і всенародне підтвердження незалежності України породили необхідність докорінних змін у всіх сферах суспільного життя. Перед творчими силами постало завдання розвитку Української Держави, зміцнення її правової системи і правопорядку. Гласність і демократія стають неодмінною умовою діяльності правоохоронних органів, вимагаючи її переосмислення. До числа невідкладних завдань, що вирішуються державою на сучасному етапі, відноситься удосконалення роботи правоохоронних органів по забезпеченню прав і свобод громадян, їх честі, гідності, швидкого і повного розкриття злочинів.
Важлива роль у досягненні цих завдань відводиться науці кримінального процесу, покликаній глибоко дослідити актуальні проблеми, що є найбільш значимими для теорії і практики кримінального – судочинства. Одну із таких проблем складають питання правового статусу свідка, використання його показань як джерела доказів при розкритті і розслідуванні злочинів.
Свідоцькі показання є досить поширеним джерелом доказової інформації, рідко яка кримінальна справа обходиться без них. Однак у судовій і слідчій практиці існує думка, що свідок лише зобов’язаний з’явитися за викликом, дати правдиві показання, а в разі відмови від дачі показань чи дачі завідомо неправдивих показань нести кримінальну відповідальність. Таке ставлення нерідко викликає протидію певної частини свідків, які починають ухилятись від виконання своїх громадянських обов’язків.
Права та обов’язки суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, в тому числі й свідків, повинні чітко регламентуватися законом і бути в такому співвідношенні, яке б дозволяло їм активно відстоювати свої права і здійснювати функції без заподіяння шкоди особистим правам інших осіб та інтересам держави.
У той же час, як справедливо вказується в процесуальній літературі, ті права, що їх мають свідки, не дозволяють їм реально захищати свої інтереси під час провадження попереднього розслідування чи судового розгляду. Недостатня відрегульованість процесуального становища свідка зачіпає інтереси багатьох громадян, які надають допомогу правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю. Вирішення цієї проблеми вбачається в розширенні прав свідка, наданні йому додаткових гарантій, які б забезпечували охорону його моральних та майнових інтересів. Для цього необхідно досконало визначити становище свідка на сучасному етапі розвитку українського кримінально-процесуального законодавства.
Актуальність роботи досілідження полягає в з’ясуванні ролі показань свідка в системі доказів в кримінальному процесі відповідно до сучасного кримінально-процесуального права та суспільно-полятичних умов.
Метою даної роботи є дослідження особливостей показань свідка як джерела доказування в кримінальному процесі, а саме їх місце серед інших доказів, процесуальне становище свідка, його права, обов’язки та відповідальність, тактичні та психологічні аспекти проведення допиту свідка.
Для досягнення мети були поставлені та вирішенні наступні завдання:
– з’ясування значення процесу доказування, предмета та меж доказування в кримінально-процесуальному праві;
вивчення місця показань свідка серед інших джерел доказування;
встановлення прав та обов’язків особи, що бере участь у кримінальному процесі як свідок;
дослідження юридичної відповідальності, яка накладається на свідка у разі не виконання ним встановлених законодавством обов’язків;
вивчення тактичних та психологічних особливостей допиту свідка.
Об’єктом роботи є особливості показань свідка як джерела доказу в кримінальному процесі.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини з приводу залучення особи до участі в кримінальному процесі як свідка, а також теоретичні розробки науковців щодо правового становища свідка та тактичних і психологічних особливостей проведення її допиту.
В ході дослідження були використані наступні методи наукового пізнання: діалектичний метод пізнання правових явищ, структурно-функціональний, формально-догматичний методи та метод порівняльно-правового дослідження. Формально-діалектичний метод полягає в тому, що за допомогою законів логіки ми з’ясовували зміст законодавчих актів. Структурно-функціональний полягає в тому, щоб предмет дослідження поділити на певні аспекти (частини). Кожен з них детально вивчити як окремо, так і в сукупності. Порівняльно-правовий метод застосовувався при дослідженні положень різних нормативно-правових актів, а також їх порівняння з практикою застосування.
В процесі роботи були проаналізовані нормативно-правові акти, що регулюють правове становище свідка в кримінальному процесі, а саме: Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Крім того, детальному розглядові підлягали теоретичні розробки науковців. Так, поняттю процесу доказування та його предмету значну увагу приділено в працях Лобойка Л.М., Коваленка Є.Г., Попелюшка В.О. Особливості показань свідка порівняно з іншими джерелами доказування в кримінальному процесі досліджує Стахівський С.М. питанню правового становища свідка, його права, обов’язки та відповідальність значну увагу приділили Молдован В.В., Михеєнко М.М., Гончаров І.Д. та Тертишник В.М. серед науковців, які займалися дослідженням тактичних та психологічних особливостей проведення допиту свідка слід вилілити Бурданова В.С., Коновалову В.Е, Соловйова А.Б.
Структура даної роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел та літератури. Перший розділ присвячено встановленню визначень процесу доказування, його предмету та меж, а також дослідженню показань свідка серед інших джерел доказування. В другому розділі досліджується правове становище свідка в кримінальному процесі. В третьому аналізується тактичні та психологічні особливості проведення допиту свідка, що допомагає отримати від нього більш ціннішу інформацію.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Показання свідка як джерело доказування в кримінальному процесі”

9 − eight =