.

Лексико-стилістичні засоби у політичних текстах на прикладах промов політиків 2

60.00грн.

Скачати курсову роботу

Категорія:

Product Description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 8
1.1 Поняття політичного дискурсу та його диференційні ознаки 8
1.2 Дослідження поняття політичного дискурсу в працях науковців-лінгвістів 18
РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТІВ ТА ЇХ АНАЛІЗ 24
2.1 Особливості лінгвістичного аналізу політичних текстів 24
2.2 Лексико-стилістичні особливості сучасного політичного дискурсу 36
2.3 Неоднозначність та езотеричність політичної мови 41
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ В ПОЛІТИЧНИХ ТЕКСТАХ НА ПРИКЛАДІ ПРОМОВ Б.ОБАМИ, Д.МЕДВЄДЄВА ТА В.ЯНУКОВИЧА 49
3.1 Метафора як невід’ємна складова політичних текстів 49
3.2 Особливості вживання епітетів в політичних текстах 53
3.3 Використання гіпербол, порівняння та риторичних запитань в політичних текстах 56
ВИСНОВКИ 63
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 66
ДОДАТКИ 72

ВСТУП

Текст – явище настільки багатогранне і різнопланове, що не існує і, вірогідно, не може існувати єдиного його розуміння і визначення. Домінують два основних підходи: пропозиційний (системний, статичний) та комунікативний (динамічний). При системному підході головними є правила граматики, текст розглядається як послідовність з декількох (або багатьох) речень, побудованих за правилами мови. У такому розумінні текст абстрагується від конкретних умов комунікації і визначається як нерозчленована у часі одиниця.
За комунікативного підходу текст розглядається як мовний феномен, що перетворюється у принципово нове ціле внаслідок з’єднання окремих членів мовної структури; це деяка система комунікативних елементів (зв’язна і повна послідовність знаків або образів), функціонально об’єднаних у єдину замкнену ієрархічну семантико-смислову структуру загальною концепцією чи задумом
Останнім часом у лінгвістичній науці широко вживається термін «дискурс». За своєю природою дискурс є реальним процесом комунікації в сукупності з різними екстралінгвістичними чинниками результатом такої комунікації, як правило, є текст (усний чи писемний).
Науковим поняттям «дискурс» послуговуються різні гуманітарні науки в дослідженнях комунікативних процесів, зокрема філософія, логіка, риторика, соціологія, психолінгвістика, соціолінгвістика, семіотика, лінгвістика тексту, семасіологія, прагмастилістика тощо. Кожна наука, маючи свій предмет дослідження й притаманні їй методи, акцентує увагу на різних особливостях дискурсу, що зумовлює полісемію цього терміна. Зважатимемо насамперед на лінгвістичний зміст поняття «дискурс». Найчастіше ключовими словами відповідних дефініцій є текст, зв’язний текст, зв’язне мовлення, промова, мовлення, процес, явище.
Політичний дискурс трактується як інституційне спілкування, яке, на відміну від особово-орієнтованого дискурсу, використовує певну систему професійно-орієнтованих знаків, тобто володіє власною підмовою. В період кардинальних політичних змін як в нашій країні, так і в деяких країнах світу, саме політичний дискурс становить інтерес для науковців. Аналіз лексико-стилістичних особливостей політичних текстів (як журналістських оглядів, так і промов відомих політиків) дає змогу критично оцінити висловлювання політиків, та виявити спроби маніпулювання свідомістю громадян.
Специфікою політичного дискурсу є підпорядкованість використовуваних в ньому лінгвістичних засобів і змісту, який в них вкладається, мовленнєвому впливу як головній меті політичної комунікації. Причому політичний текст може мати як буквальний, експліцитний зміст, так і прихований, імпліцитний. Таким чином, зрозуміти сутність, мету та зміст певного акту політичної комунікації неможливо без аналізу продукованих під час здійснення комунікації політичних текстів та виявлення усіх змістів, які мають політичні тексти, що означає аналіз і політичного дискурсу як системи [19, с. 128]. Оскільки ж мета створення тексту та функціонування дискурсу – передача інформації – досягається мовними засобами, то при його вивченні не обійтись без лінгвістики [33, с. 66].
Мова політики це особлива знакова система, призначена для політичного діалогу; для відпрацювання суспільного консенсусу, моделювання політичної поведінки. Без професійно складених текстів промов політикам було б неможливо досконало здійснювати вплив на свідомість. Саме тому вивчати теорію і практику політичної комунікації є надзвичайно важливим для українських політиків. Адже невміння логічно і вміло виражати свої думки, відверто незграбні спроби маніпулювати свідомістю мас. А часто недостатня освіченість призвели до престижу багатьох політиків. Найгіршим є те. що в Україні не має відповідної мови політики. Старі політико-лінгвістичні поняття відійшли в минуле, а нові ще не повністю сформувалися. Тому сучасним дослідникам особливо важливо шукати шлях взаємодії між мовою і політикою.
Проблему лексико-стилістичних засобів в політичних текстах досліджували такі вчені, як Бурлачук Л.Ф., Грайс Г. П., Дрідзе Т.М., Міхайлова Н.Б., Новіков А.І., Михайлова Н.Б., Русалов В.М., Тураева З. Я., Теплов Б.М. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є особливості вживання мовних засобів для вираження позиції політиків, а саме стилістичних та синтаксичних засобів та прийомів (метафор, епітетів, гіпербол, порівняння, риторичних запитань).
Предметом дослідження є тексти промов Барака Обами (Night before the Election, The American Promise Acceptance Speech at the Democratic Convention), Дмитра Медвєдєва (Speech at Inauguration Ceremony as President of Russia, Excerpts from Transcript of Meeting of the Council for Civil Society Institutions and Human Rights) та Віктора Януковича (President’s address at Verkhovna Rada 10th session opening, President’s speech at traditional annual meeting with foreign diplomats working in Ukraine).
Мета дослідження полягає в характеристиці лексико-стилістичних засобів в політичних текстах на прикладах промов політиків. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати політичний дискурс та його диференційні ознаки;
2. Проаналізувати дослідження політичних текстів у працях вітчизняних та зарубіжних вчених;
3. Дослідити особливості лінгвістичного аналізу політичних текстів;
4. Охарактеризувати лексико-стилістичні особливості сучасного політичного дискурсу
5. Дати характеристику метафорі як невід’ємній складовій політичних текстів;
6. Коротко охарактеризувати особливості вживання епітетів в політичних текстах;
7. Визначити роль гіперболи, порівняння та риторичних запитань в політичних текстах;
8. Провести детальний лексико-стилістичний аналіз текстів промов Барака Обами, Дмитра Медвєдєва та Віктора Януковича.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Вибірковий метод: для визначення та характеристики лексико-стилістичних засобі;
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему;
5. Метод лексико-стилістичного аналізу для характеристики вжитих засобів в політичних текстах на прикладах промов політиків
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про особливості вживання мовних засобів для вираження позиції політиків. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядаються теоретико-методологічні основи дослідження політичного дискурсу.
У другому розділі характеризуються лексико-стилістичні особливості політичних текстів та їх аналіз.
У третьому розділі аналізуються особливості вживання лексико-стилістичних засобів в промовах Барака Обами, Дмитра Медвєдєва та Віктора Януковича. Наведено та проаналізовано конкретні приклади метафор, епітетів, гіпербол, порівняння та риторичних запитань.
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.
В додатках представлено тексти промов Барака Обами (Night before the Election, The American Promise Acceptance Speech at the Democratic Convention), Дмитра Медвєдєва (Speech at Inauguration Ceremony as President of Russia, Excerpts from Transcript of Meeting of the Council for Civil Society Institutions and Human Rights) та Віктора Януковича (President’s address at Verkhovna Rada 10th session opening, President’s speech at traditional annual meeting with foreign diplomats working in Ukraine), які були взяти за основу для практичної частини дослідження.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Лексико-стилістичні засоби у політичних текстах на прикладах промов політиків 2”“

20 − fifteen =