Адресати звернення в офіційному дискурсі

60.00грн.

Скачати курсову роботу

Категорія:

Product Description

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ОФІЦІЙНОГО ТА НЕОФІЦІЙНОГО ДИСКУРСУ У ЛІНГВІСТИЧНІЙ НАУЦІ…………………………………………………………………….6
1.1 Сучасні підходи до визначення дискурсу…………………………………6
1.1.1 Основні характеристики дискурсу…………………………..8
1.1.2 Просторовість дискурсу………………………………………9
1.2 Характерні риси офіційного та неофіційного дискурсу…………10
1.2.1 Засоби вираження фактора адресата з точки зору офіційного і неофіційного дискурсу……………………………………………12
1.2.2 Засоби відкритого та прихованого впливу у офіційному дискурсі…………………………………………………………………………..13
1.3 Особливості адресованості у офіційному дискурсі…………………..14
1.3.1 Поняття адресата в комунікації: його типи та роль…………14
1.3.2 Експліцитні (прямі і непрямі) та імпліцитні маркери адресованості……………………………………………………………………………………………16
1.3.3 Інші засоби вираження адресованості…………………………….19
1.4 Сприйняття повідомлення адресатом……………………………………….21
1.4.1 Характеристика офіційних документів як частини офіційного дискурсу………………………………………………………………………………….22
1.4.2 Особливості текстів юридичних документів……………..23
РОЗДІЛ 2 РІЗНОВИДИ ЛИСТІВ ОФІЦІЙНОГО ДИСКУРСУ………….26
2.1 Структура листів…………….………………………………………………………26
2.2 Ділове листування……………..……………………………………….32
2.3 Порівняльний аналіз ділового та приватного листування…………40
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………………48
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………….51

ВСТУП

Поняття дискурсу є одним з провідних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту. Сучасні уявлення про дискурс віддзеркалюють увесь хід лінгвістичної науки. Вже з другої половини XX ст. відбувається поступове розширення поняття “дискурс”, що позначає конкретний прояв мови на противагу мовній системі, яка була об’єктом тривалого вивчення першої половини XX ст., а також семіотичним розумінням тексту як набору знаків, призначеного для інтерпретації. Підвищений інтерес до проблеми дискурсу спостерігається не тільки у рамках традиційної лінгвістики, але і в рамках новітніх лінгвістичних тенденцій, наприклад дискурсу-аналізу та когнітивної лінгвістики. У сучасній лінгвістиці існує багато різних підходів до визначення терміну “дискурс”, але одного єдиного, сталого поняття ще й досі нема.
Хоча проблема дискурсу широко висвітлюється як вітчизняними, так і зарубіжними лінгвістами, соціологами та політологами, проте таке важливе питання як адресованість в дискурсі все ще лишається поза межами дослідження. Аналіз поняття дискурсу через призму його адресованості (зокрема в офіційному дискурсі) є досить актуальним на даний час. Така актуальність зумовлюється зростаючим інтересом до лінгвістичного опису передбачуваного адресата у комунікації, а також специфікою адресованості офіційного дискурсу, як однієї із важливих проблем лінгвістики тексту, яка має своїм джерелом “введення у фокус лінгвістики розгляд феномена життя, в центрі якого знаходиться людина з усіма її психічними складовими і станами, формами соціального існування і культурної діяльності” [2, 3-4]. Додатковим стимулом звернення лінгвістів до проблеми адресованості стало усвідомлення того факту, що “у породженні мовлення , як відмічає Є.С.Кубрякова, виявляються сили, що виходять по суті не від мовця, а від його оцінки стану, знань, розуму, приналежності до того чи іншого соціального стану і т. п. тих, на кого мовлення розраховане” [15,10 ].
Мета нашої роботи полягає у дослідженні текстів офіційного дискурсу, що розглядаються через призму їх адресованості, а також у аналізі тих особливостей оригінальних текстів наукового стилю, офіційних документів та ділового листування, які обумовлені специфікою передбачуваного адресата і прогнозованим характером його інтерпретативної діяльності. Звідси випливають такі основні завдання:
1. Виявлення конкретних рис та відмінностей офіційного та неофіційного дискурсу.
2. Встановлення характерних прагматичних особливостей адресованості в офіційному дискурсі.
3. Урахування фактора адресата в наукових текстах, офіційних документах та діловому листуванні.
Об’єктом дослідження обрано тексти офіційного дискурсу.
Предметом даного дослідження виступає адресованість та її особливості.
При написанні даної роботи були використані наступні методи: описовий та порівняльний метод, метод аналізу та синтезу. Найбільш широке застосування у даній роботі знайшов порівняльний або компаративний метод. Сукупність перерахованих вище методів дозволяє з’ясувати соціальні ролі комунікантів, комунікативно-прагматичні наміри адресанта, міжособистісні стосунки учасників комунікації, вплив адресанта на інформаційну та світоглядну систему адресата.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до побудови моделі адресата офіційного дискурсу. В роботі здійснено порівняльний аналіз категорії адресованості офіційного та неофіційного дискурсів; з’ясовано особливості міжсуб’єктної інтеракції в межах офіційного дискурсу; проаналізовано фактори, що зумовлюють особливості адресованості офіційного дискурсу.
Практичне значення даного дослідження відзначає практичну цінність одержаних результатів під час проведення дискурсивного аналізу текстів офіційного дискурсу. Можливість використання такого аналізу полягає у поглибленому та кращому розумінні поняття “адресат” у комунікативній події з точки зору сучасної лінгвістики, а також у виявленні та змістовному вивченні адресованості в офіційному дискурсі.
Структура та зміст роботи. Ця робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Перший розділ описує сучасні підходи до визначення дискурсу, його основні характеристики, а також просторовість. Не менш важливим є визначення конкретних рис та відмінностей офіційного та неофіційного дискурсів, засобів вираження фактора адресата, засобів відкритого та прихованого впливу у офіційному дискурсі. Висвітлюється до того ж проблема адресованості у офіційному дискурсі, поняття адресата в комунікації, його типи та роль, експліцитні (прямі і непрямі) та імпліцитні маркери адресованості, а також сприйняття повідомлення адресатом за допомогою характеристики офіційних документів як частини офіційного дискурсу і особливостей текстів юридичних документів. Другий розділ присвячений різновидам листів офіційного дискурсу, зокрема діловій кореспонденції, що включає в себе визначення структури листів та порівняльного аналізу ділового і приватного листування. Список використаної літератури налічує 50 джерел. У додатках містяться приклади порівняння ділового та приватного листування, а також наявні зразки таких листів.

Відгуки

Відгуків немає, поки що.

Будьте першим, хто залишив відгук “Адресати звернення в офіційному дискурсі”

15 − 10 =